Бажання служити, цілеспрямованість як ключ до розвитку та чотири роки навчання, наче один день для Івана Цаплюка
| Людське життя інколи може вражати непередбачуваністю. Здається сьогодні усталений ритм, впевненість у завтрашньому дні, а потім вмить все змінюється. Втрачаються ще вчорашні позиції, руйнуються кордони стереотипів, і людина ступає у зовсім інший вимір. Крокувати його просторами не так вже й легко, але ніхто не відміняв наполегливості, бо, здавалося б, банальна фраза, що все в наших руках - досить часто є однією з найважливіших позицій розвитку людини. Життя гвардійця Київського факультету Академії Івана Цаплюка почало виходити із рамок звичайного після призову на строкову службу. В один із звичних днів до солдат завітали офіцери Академії Нацгвардії. Саме тоді Іван вперше почув про заклад, який навчає та виховує справжніх гвардійців, і звісно ж зацікавився. |
«Над доцільністю вступу до Академії я міркував не один день. До армії опановував професію, пов’язану із залізничною діяльністю. Військових у родині не було – мої батьки працюють у школі, тож питання про обрання військового шляху було досить важливим, - зазначив військовослужбовець. - Коли остаточно вирішив вступити, труднощів із подачею документів не виникало. Потім було складання іспитів, курс первинної військової підготовки, а далі ми приїхали до Києва, де вже й розпочалося моє навчання».
Іван Цаплюк запевнив, що чотири роки з моменту вступу пролетіли, наче один день. Навчають майбутніх військових юристів низці правових дисциплін, серед яких кримінальне, цивільне право, а також кримінальний та цивільний процес. Більше того, Іван є командиром групи, тож слідкувати за успішністю побратимів – один із його обов’язків. На увагу варте й проходження військового стажування, яке надало гвардійцю необхідні основи для розуміння майбутньої служби.
«На третьому році навчання проходили стажування в Національній поліції України, були прикріплені до дільничного. А в період інших років навчання стажування проходило на посаді командира взводу в різних військових частинах України, - розповів офіцер. – Скажімо, на четвертому році навчання був направлений до підрозділу з охорони дипломатичних представництв. Все пройшло успішно і я отримав багато позитивних навичок, які стануть мені в нагоді вже під час служби у військах».
За чотири роки навчання в Івана Цаплюка склалася власна картина військового сприйняття. Зовсім скоро він приступить до виконання службових обов’язків в одній із військових частин, що на Дніпропетровщині, але вже в якості офіцера. Нові обов’язки, колектив – нове життя, яке він планує присвятити військовій службі.
«Тим, хто вирішив обрати професію військового пораджу усвідомити, що це на забавка, а тернистий шлях. Честь тим офіцерам, які пройшли цей шлях до кінця і не звернули з нього, адже наше життя – ще ті віражі, - переконаний Іван Цаплюк. – Тільки перед випуском нарешті відчуваю, що я вже морально готовий до виконання військових обов’язків. Знаю, що буде нелегко, але головне – не втрачати цілеспрямованість, адже це ключ до розвитку».
